Дванадцятипала кишка відходить від шлунка на рівні першого поперекового хребця і верхньою своєю частиною торкається до нижньої поверхні печінки. Низхідна частина прилягає спереду до медіального краю правої нирки і доходить до 3-го поперекового хребця. Остання частина піднімається до другого поперекового хребця, де робить значний вигин вперед і переходить у порожню кишку.
Зв'язка Трейца ????
Порожня і клубова кишки займають своїми петлями середню частину черевної порожнини, обмежені справа, згори і зліва ободовою кишкою. Клубова кишка з'єднується з ободовою коло правої клубової ями. Нижче цього з'єднання в клубовій ямі лежить сліпа кишка.
Висхідна ободова кишка піднімається догори, торкаючись правої нирки і нижньої поверхні печінки. Поперечна ободова кишка лежить на рівні пупка або трохи вище і доходить до селезінки. Тут вона загинається вниз (низхідна ободова кишка) і, торкаючись частково лівої нирки, доходить до лівої клубової заглибини, де переходить у сигмоподібюну кишку. На рівні третього крижового хребця ця кишка переходить у пряму.
Печінка лежить у правому підребер'ї під куполом діафрагми. Передній край печінки виходить з правого підребер'я на рівні хряща 10-го ребра і йде косо догори до хряща 7-го лівого ребра, прилягаючи до передньої черевної стінки. Нижче від неї до передньої черевної стінки прилягає шлунок. До нижньої поверхні печінки торкаються, утворюючи на ній відбитки, такі органи: з правого боку - нирка, спереду від неї - ободова кишка, медіальніше від неї на правій частці і на квадратній - 12-пала кишка, на лівій частці і на квадратній - дванадцятипала кишка. На лівій частці печінки є відбиток від прилеглої передньої поверхні шлунка.
Селезінка прилягає своєю опуклою поверхнею до діафрагми в межах між 9-м і 11-м ребрами. На її медіальній поверхні зпереду від воріт є вдавлення від шлунка, ззаду від воріт - вдавлення від лівої нирки, внизу - від ободової кишки, трохи вище - невеликий відбиток від хвоста підшлункової залози.
Підшлункова залоза лежить позаду шлунка і зростається своєю головкою з 12-палою кишкою на рівні 2-го поперекового хребця. Тіло її прилягає до задньої черевної стінки. Піднімаючись трохи догори, залоза своїм хвостом доходить до селезінки.
Органи виділення
Сечостатева система, або сечостатевий апарат включає дві різні за функціями системи органів - статеві органи і органи виділення. Органи виділення забезпечують сечоутворення та сечовиведення. Статеві органи забезпечують функцію розмноження. Обидві системи зв'язані між собою за розвитком і топографічно.
Сечова система
. Більша частина продуктів обміну речовин видаляється із організму органами виділення, до складу яких відносяться нирки, сечоводи, сечовий міхур та сечівник. У нирках сеча утворюється. Сечоводи транспортують утворену сечу до сечового міхура, у якому вона накопичується (резервуар). По сечівнику сеча періодично виводиться із сечового міхура назовні.
Нирки, виділяючи продукти обміну, підтримують сталість складу крові та внутрішнього середовища в цілому, зокрема їх іонного складу. Крім цього нирки беруть участь в процесах регуляції рівня артеріального тиску.
До додаткових органів виділення відносяться шкіра (у вигляді поту виділяються продукти обміну та деякі солі), легені (вуглекислий газ, вода, леткі продукти обміну), кишечник (солі).
