Жовчний міхур є резервуаром для збереження жовчі. Це мішок грушеподібної форми довжиною 8-12 см, шириною 4-5 см з розширеним дном.

Ємність міхура близько 40 мл. Звужена частина міхура (шийка) переходить у пузирну протоку. Міхур знизу і з боків вкритий очеревиною, нижня його частина прилягає до печінки і прикріплений до неї пухкою сполучною тканиною.

Слизова оболонка жовчного міхура має сітку невисоких складок, вкрита одношаровим циліндричним епітелієм. На слизовій оболонці міхурової протоки, починаючи від самої шийки, є велика спіральна складка - спіральна заслінка, в товщі якої закладені пучки м'язових волокон. Через їх рефлекторне скорочення течія жовчі може прискорюватися або сповільнюватися. М'язова оболонка міхура представлена тонким шаром міоцитів.

Іннервація: печінкове сплетення (блукаючі і діафрагмальні нерви, симпатичний стовбур).

Підшлункова залоза

(pancreas) має масу 60-100 г, довжину 15-22 см. Часточкова, розташована заочеревинно, впоперек тіла від 12-палої кишки до селезінки. Вкрита тонкою сполучнотканинною капсулою. Виділяють голівку, тіло (трикутної форми) і хвіст.

Це змішана залоза: зовнішньої (панкреатичний сік) і внутрішньої (гормони) секреції (про це див. інший розділ).

Екзокринна частина є складною альвеолярно-трубчастою залозою, розділеною на частки тонкими перетинками, які відходять від капсули. В частках лежать ацинуси (шар пірамідальних клітин, які лежать на базальній мембрані. У них виділяють широку базальну і конічну апікальну частини). Секрет збирається у внутрішньочасткові, міжчасткові протоки, а вони - протоку залози (іноді може йти паралельно ще невелика протока, яка у кишку відкривається самостійно), що йде вздовж залози від хвоста до головки і відкривається у 12-палій кишці разом із жовчною протокою.

Кровопостачання: тіло і хвіст - гілки селезінкової артерії (гілка великої нутряної); голівка - верхні (? звідки) і нижні (верхня брижова від черевної аорти) підшлунково-дванадцятипалі артерії.

Іннервація: гілки черевного, печінкового і верхнього брижового сплетення.

Селезінка- розглядається з органами травлення у зв'язку з її топографічним розташуванням, вона є органом кровотворення і до травлення

відношення не має. Розташована у лівому підребер'ї, зовнішньою поверхнею прилягає до діафрагми. На внутрішній її поверхні є довгасте заглиблення - ворота, куди входять і виходять кровоносні судини і нерви. Протоки селезінка не має. Селезінка з усіх боків вкрита очеревиною, яка від воріт переходить на дно шлунка, утворюючи шлунково-сальникову зв'язку.

Селезінка має капсулу, від якої всередину йдуть перетинки (трабекули). Вони поділяють селезінку на окремі часточки. Капсула і трабекули утворені щільною сполучною тканиною, еластичними волокнами і міоцитами. Між трабекулами міститься м'яка речовина - пульпа. Її основу складає ретикулярна тканина з великою кількістю кровоносних судин. Тут розташовані лімфоїдні фолікули (вузлики). Ділянки пульпи з лімфатичними вузликами світло-сірі (біла пульпа), решта пульпи має червоний колір. Тут багато еритроцитів (червона пульпа).

Топографія органів черевної порожнини

. Шлунок розташований під діафрагмою, до купола якої доходить своїм дном. Вхід до шлунка лежить на рівні 11-го грудного хребця, а вихід - на рівні 1-го поперекового. Передня поверхня шлунка прилягає до лівого підребер'я, лівої частки печінки і до передньої черевної стінки. Велика кривизна його, при середньому заповненні шлунка, лежить на 3-5 см вище пупка. 5/6 частин шлунка лежить у лівому підребер'ї, 1/6 - прилягає до передньої черевної стінки під реберним кутом.